Обійми мене на вокзалі і не відпусти,
Зіжми так, скільки є в тобі сили,
Якби знав ти, як сильно не хочеться йти,
Краще б зовсім на потяг не встигли.
Розкажи мені те, що ніколи не відав раніш,
Коли сумно чи важко буває,
Ти ще поруч зі мною непохитно стоїш,
Але сам полетів, де ніхто не літає.
Забери мене звідси, не хочу доріг,
Хочу поруч з тобою, навіки,
Обійми мене міцно, як вперше тоді,
Обійми й поцілуй мої віки.
Якби знав ти, як сильно та ніжно люблю
Твої очі, усмішку та руки
Обійми на вокзалі, я ще поруч стою,
Обійми і не буде розлуки.
20 коментарів “Вокзал”
Катюня,молодчинка!! Так тримати😊
Наталі, дякую дуже🙏😘
Держу за тебе кулачки✊✊✊🙏🙏🙏💋
Настунька, дякую тобі щиро😉
Катюша, твої вірші до глибини душі. Про вокзал …. До мурашок! Ти – талант! Пиши більше! Хочу нарешті мати твою книгу з автографом😘
Ірусь, дякую тобі дуже🙏
Супер!!!!
Так щиро і ніжно! А слова проникають у серце!❤️
Юлічка, дякую 😘
Іруся, дякую, моя хороша. Обіймаю тебе 😘
“Чого ти не відав раніш”. Так було б правильніше.
Miafiana, дякую Вам за Ваше бачення, але саме так тоді відчувала моя душа, так мені здається милодійнішим рядок, ніби немає помилки, тому, думаю, що має право бути. З Вашим варіантом зустрічалося б часто “Ти” в одному стовпчику, але ще раз дякую, що приділили увагу)
Я мала на увазі те, що при запереченні краще ставити прямий додаток у родовому відмінку. Тим більше коли дієслово означає сприйняття. І коли є частка ні. Правильно “чого ніколи не відав”.
Очень красиво молодец Братюня)
Витя, спасибо большое 🙏
Успіху!
Саша, дякую)
Успіху!
Влад, дякую)
Очень красиво, Катюша! Удачи тебе и победы!