А за вікном стікає серпень медом,
Калина червоніє у дворі.
Серпанок трави вкрив прозорим пледом,
Хмаринка рожевіє угорі.
Не поспішай від нас тікати, літо !
Ще не натішились тобою ми.
Нехай ще сонця набереться жито.
Та й тіло не готове до зими.
Ще персик вабить оксамитом око,
Рікою ллється кавуновий сік.
І ластівки злітають так високо,
Гуркоче весело гірський потік.
Зажди, спини свою ходу на хвилю !
Затримай в небі мрійний зорепад .
Світанок ще всміхається у брилі,
А вечір манить скрекотом цикад.
Не йди ! Ще не усі здійснились мрії ,
Надія павутинкою бринить …
Прошу тебе… А як примружу вії,
Здається, ти спинилося на мить …
10.08.2020
Думок на тему “А за вікном стікає серпень медом”
Боже як гарно та чарівно, дійсно хоч би на мить затрималося літо, бо тіло це не готове до зими, дуже чуттєво!