Я роздираю тіло й душу,
І біль пече, горить вогнем.
Муки совісті терпіти мушу,
Що роз’їдають день за днем.
Я розірвала твоє серце,
Лиш пустку лишила у нім.
Ти не відчиниш мені дверця,
Ненависть кутає у дим
Я відірвала твої крила,
І кров хлюпоче як фонтан
Я та, що звав ти «мила»
Біль принесла, як ураган.
Ти ранком у вуста цілуєш,
Вночі чортям ти продаєш,
Сьогодні ніжно ти голубиш,
А завтра смутком обіллєш.
Я причинила стільки жаху,
А ти кохаєш як дурний.
І розриваєш серце навпіл,
І обіймаєш мене ним
Не можу дихати я далі.
Так важко ще нам не було.
Жити, на якій підставі?
Бо щастя десь там загуло?
Знайшли ми усмішку любові,
Ми розірвали пута зла,
Кайдани впали в лужі крові,
Це більш не наша історія.