~Лишенько! Прийшла біда!
Зникли ластівки з гнізда!
Де поділись мої діти?
Що мені тепер робити? ~
Гірко плаче мама~пташка,
Плаче мишка та мурашка,
Плаче котик і собачка,
Гуска, курка, плаче качка.
Кликнув півень :”КУ~КА~РІ~КУ!
Бачу я всю дітвору!
Ластів’ята, мов хмаринки,
З сонцем граються в “смішинки”!
Підросли і вже літають!
В небі синім кружеляють,
Раз, два, три, чотири, п’ ять!
Ну~мо пташок рахувать!”
Думок на тему “Ластів’ята”
Дуже хороший приклад класичної української поезії для дітей – зя”влется світла посмішка від доброго сюжету.