Із плином часу не потребуєш суєти
Все більше хочеться простих речей.
І все частіше називаєш всіх на «ти»,
І не береш щось не під*ємне до плечей.
Не метушишся від невдач і невезінь
Тримаєш голову – і хай там що.
Використовуєш все більше своїх вмінь,
Відточуєш набуте ремесло.
Простіші вимоги до їжі та людей
До одягу, прикрас і відпочинку.
І при розмові ловиш суть речей,
І бачиш в голові свої картинку.
І дружба не за статусом чи рангом –
По стуку серця і за покликом душі.
І знаєш , що вернеться бумерангом
Коли проходиш по дозволеній межі.