Для голосування необхідно авторизуватись

ЯКОСЬ БУДЕ

                                Вимушеним переселенцям присвячується…

Вони тут – цілу вічність.  І весь час
Штовхаються безсило біля кас,
І квапляться кудись напризволяще.

Не знаючи наскільки і куди,
Усі вони тікають від біди
І щиро сподіваються на краще.

Їм не до суперечок і ідей.
Вони кричать і смикають дітей,
І відчувають, як бракує Бога.
Рахують гроші – декілька по сто,
І марно намагаються в Ростов
Чи Харків – тільки б далі якомога.

Безсило розраховують на щось.
Їм  вкотре обіцяють, що ось-ось,
Але ніяк. Стріляють вже поблизу.
Ще трохи й доведеться силоміць:
Знов кажуть, що немає вільних місць,
Що треба доплатити за валізу.

Так хочеться додому! Де він, дім?
Туга в легенях, як отруйний дим,
Гірчить і зводить горло невимовно.
Ось-ось… А там… Об’їдуть блок-пости,
А далі будуть спогади й листи.
А далі якось буде. Безумовно.

2

Автор публікації

Офлайн 1 місяць

ksyunja.ua

7
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 08-02-2021