Господи, Господи,

Милосердний Господи,

Послухай цю Правду,

Гірку Правду,

Що кровоточить, мов рана,

Правду вбивства народу,

Українського народу…

То був

Кінець Світу,

 Який пророкував Господь –

Кінець Світу в Україні,

Україні 1933 року,

Коли морили

Голодом людей,

Заманюючи у міста – катівні

Мільйони людей…

Мільйони голодних

Йшли у міста – катівні,

Де жили ситі кати,

Що були лютіше звірів,

Які вбивали людей,

Мільйони людей …

Голодні люди на вулицях –

Батьки, матері, діти,

Що просять на

Скоринку хліба …

Ось матір

Знесилена від голоду

І ще голодніше дитя,

Що плаче

Зоряної ночі …

Підходить ситий кат

І залізними вилами,

Мов скирдуючи сіно ,

Пробиває залізним вістрям,

Мов залізним списом,

Пронизуючи живе тіло,

Тіло голодної Матері,

Кволої Дитини …

Це було розп’яття,

Мов на ХРЕСТІ ГОЛГОФИ,

Коли молодая матір

Несамовито кричала,

Плакало дитя,

Захлинаючись кров’ю –

Червоною кров’ю…

Господи, Господи,

 Ти бачив ріки крові,

Людської крові

В Україні 1933 року…

Я знаю, знаю, що

Господь Ісус плакав

Живими сльозами,

Плакав у відчаї,

Плакав Божими сльозами,

Споглядаючи

Із Царства Небесного

Землю України –

України 1933 року…

Господи, Господи,

Я відчуваю хворим серцем

Як болить Господнє серце,

Господнє милосердне серце –

Серце живе,

Коли згадує Господь,

Господь Ісус

Україну 1933 року…

Я бачу

Як плаче Господь

І не соромиться

Господніх сліз,

Господь Ісус, що

Покохав Україну…

Господи, Господи,

Помилуй Україну…

СЛАВА ГОСПОДУ!

 

***

2005-2009 роки.

8 липня 2007 року.

29 серпня 2009 року.

 

 Київ.

 

ІЛЮСТРАЦІЯ: Україна 1933 року. Композиція. Художник Валерій Кучеренко. 2008 рік.