1
Повітря парує перед дощем
І небо таке сиво-срібне…
І я пригадав кохана, тебе,
Бо ти душа моя рідна…
2
Ти найближча у світі людина
На перетинах космічних шляхів
І нас поєднує зоряна стежина
Над містом християнських храмів…
3
Очі в очі … і спалах єднанння
У просторі храму біля вівтаря
І Богом дароване Вічне Кохання,
Немов це остання на небі зоря…
***
Київ. Воскресенка. 24 серпня 2020 року. 10:49 годин.
Посвята Юлії Е.
ІЛЮСТРАЦІЯ : Жіночий портрет. Художник Ель Греко (1541-1614).
Думок на тему “КОХАННЯ ДАРОВАНЕ БОГОМ”
У другій частині після “шляхів” треба коми.
Вірш написано щиро, видно, що автор писав його з душею, а не для кількості. Гарно!