1
Водій трамваю втомленим голосом
Мені розповідала про своє життя
І цей голос здавався зламаним колосом
І щиро закликав до каяття…
2
Мені говорила водій трамваю
Такі бентежні та людяні слова :
« Я дуже дитину свою кохаю,
Що від любові паморочиться голова»…
3
«Моя дитина – це плід живого гріха,
Котра народжена від одруженого чоловіка»…
І ця дивна жінка була несподівано така,
Немов це відкрита і вічна книга…
4
У кожному слові звучала сповідь
І каяття давніх таки гріхів,
Немов весняна, безмежна повінь
Трощила малюнок блакитних снігів…
5
Забута зустріч сьогодні воскресла
Спогадом давнім у просторі вірша,
Немов я побачив прозорі джерела,
Де сяяла сонцем людська душа…
***
1973-2020 роки.
Київ. Борщагівка. Воскресенка. 5-6 вересня 2020 року.
Яскравий коментатор
Достижение получено 30.09.2020Титул: Яскравий коментатор