Для голосування необхідно авторизуватись

Дещо про хамство

А ти не мовчи, коли тобі хамлять. Навіть, якщо хамлять так переконливо, що ти поневолі починаєш вірити у свою нікчемність. Бо потім ти візьмеш і щиро пожалкуєш, що не дала гідної відсічі. Виглядає це приблизно так: ти, отетерівши від несподіваного, нічим невиправданого нападу хама, культурно промовчала, а вже дома, а то ще й по дорозі додому, ти вмудрилася придумати цілком адекватну відповідь у своє “виправдання”. І ти картаєш себе за те, що ця класнюча аксіома оселилася в твоїй голові геть невчасно (запізніла реакція). Більше того, цілий божий день, а то й наступний, ти сортуєш усі відомі й невідомі тобі фразеологічні звороти, крилаті вислови та інші лексичні викрутаси, якими ти так коректно поставила б (чи посадила б, чи положила б) того хама на його хамське місце (тавтологія тут абсолютно виправдана).
І тут до всього ти ще й приписуєш таки собі той статус нікчеми. Бо ж воно таки є нікчемно промовчати хамові. Ну і що, що воно твій бос? Ну і що, що воно старше від тебе років на 100 (як мінімум)? Ну і що, що воно багате зубожіле створіння? Але ж воно гранично дурне.
А ти виховано мовчатимеш з надією, що воно зрозуміє, що воно дурне. Але де ж бо? Коли це дУрні розумними ставали?! А, може, воно, бідолашне, просто озлоблене (до речі, на хамство, світу сього (якась дивна аксіома – всі ми хами)). Так. У нього однозначно не все гаразд. Чим би ж то йому допомогти? Може, ляпасом добрим?
— Але ж хіба це гідно? – так подумаєш ти. Так подумаєш ти як людина іншого ґатунку. Тому ти не думай так довго: просто візьми й дай йому того ляпаса чи то й підсрачника доброго – хай політає. Ну… тема невичерпна, звісно. Хамство, виявляється, надихає. А для когось – то ще й спосіб життя, спосіб самовиразитися.
Чуєш?! Отож, ти не мовчи! Ні. Я не змушую тебе опускатися до його примітивного рівня (ти, певно, так і не зумієш; може, й пробуватимеш, просто в тебе то так не получиться). І, знаєш, боюся, що твій мозок і справді не встигне вчасно зреагувати на той потік лайна з його уст. Велика ймовірність. То, можливо, така фізіологічна особливість твоїх головних півкуль (треба питати в експертів). Але тим не менше, ти ж уже знаєш, що мовчати точно не треба, бо воно ще ж, чого доброго, й подумає, що ти “розмазня” (якщо ти не зовсім знаєш, як це “розмазня”, то почитай однойменний твір Чехова).
Ну так. Тема, як я вже писала, досить обширна. Хамство – це тобі не утопія, хамство – це коли тобі нічого сказати. Ти, головне, не мовчи!

2

Автор публікації

Офлайн 3 тижні

Оксана Проданчук

6
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 30-08-2020