Чи думати колись про тебе перестану?
Повіє вітер і роз’ятрить стару рану.
Прийде зима натрусить білий сніг,
І знову спогади прийдуть на мій поріг.
В зимовий день згадаю твою вроду,
Але безсила замести печаль мою негода,
Бо й досі я під впливом твоїх чар –
Зима любов сховала серед хмар.
А вітер дме, душа моя зніміла,
Від снігу все волосся посивіло;
Холоне серце – в ньому подих лютого,
Що почуття вкриває білою отрутою.
Коли, скажи, зими минеться жах?
Чи зникне блиск крижин в твоїх очах?
Коли на пелюстках розтане лід
Тих хризантем,що дарував лише тобі?