❤️Я не вмію прикрашати

Ані печиво, ані власне життя.

Я замість снігу не кладу вату,

Я не по моді одягаю взуття.

Я говорити не люблю про колишніх,

Я йду у вбиральню, коли чую плітки,

Я вірю, що всі у цім світі грішні,

Але я знаю, що зло – то чутки.

Я не співаю, коли не хочу,

Я не кричу, коли серце мовчить,

Я, як та кішка над маслом, муркочу,

Коли кохання душу ятрить.

Я не умію казати, що «варто»,

Я відмовляюсь брехати у тьмі,

Мені набридли масні липкі жарти,

Мені огидне життя уві сні.

Я не умію себе прикрашати.

А цього навичку вчать звідусіль,

Мені найкраще себе поважати

І не терпіти від самозрад біль.

Я зупиняюсь на перехресті,

Я бачу світло уже миготить,

Мене погладили проти шерсті,

Але мені не щемить, не горить.

Я відчуваю свої потреби,

Я роздивилась власне Різдво,

Мені від клоунів Щастя не треба,

Мені все щастя дає Єство.

Я обіцяю собі: довіку

Любити світ і прощати страх,

Я хочу мріяти і для себе жити,

А ви?

• Ваші Долі – в ваших руках.