❤️Я не вірю!

Я не можу повірити, як мені пощастило!

Я шукав тебе ціле життя!

Моя пристрасть!

Єдина!

Диво!

Я без тебе був зовсім не я.

Такі речі не пишуть у віршах,

Так не зміг покохати Шекспір,

Якщо скажуть, що за когось ти гірша,

Плюнь в обличчя, нікому не вір.

Я і сам досі силюся вірити,

Що усе це багатство- моє.

Я не вмію кохання центнерами міряти,

Але все, що моє – то твоє.

Я так вдячний, що ти дочекалася…

Вдячний іншим за те, що сліпі,

Ми з тобою у сні обвінчалися,

Ми веселі, де інші сумні.

Ти моя Роксолано. Моя Клеопатро.

Моя доле. Мій найнеповторніший скарб.

Мені чхати на те, що і де кому варто,

Ти моя палітурка із фарб.

Я такої як ти… навіть мріяти – марно.

Я семе тебе! – шукав.

Я усе, що захочеш! Усе – старанно,

Не позбав мене цілувати прав.

Ти – як небо.

Вітаюсь в твоєму світі.

Ти – як вогнище.

Іскри твої рясні.

Я щасливий жити на твоїй орбіті.

І любити жарти твої масні.

Ти не ідеальна.

Для когось. І хай. І грець з тим.

Вперта, щира і не камільфо.

Ти буваєш для когось дарма недоречна,

А мене ж грієш, наче уфо.

Я закоханий.

вдячний.

Я напрочуд вільний.

Я співатиму, доки ти є.

Ти – моя атмосфера.

Ти стогранно суцільна.

Я щасливий кохати тебе.

Автор публікації

Офлайн 6 років

Лана Ермакова

9

Коментарі: 0Публікації: 7Реєстрація: 09-08-2020