* * *

Дозвольте, про вас напишу свого дивного вІрша.
І то не важливо, що я взагалі вас не знаю.
Я вас поміж зоряних бесід, як книгу читаю,
Вона така давня, та у кожному віці геть інша.

Вас – римами на папері. Зімну й кину долу.
Бо ви не існуєте, вигадка хворого мозку.
Очима його погляд вріже і стане так тоскно..
І нічим прикрити її, всиротілу і голу..

Мені б вас торкнутися, щоби відчути… не знаю..
Ви-він? Чи як завжди : ліпитиму з з снів та емоцій.
Та слухаю Долю і чую її в кожнім кроці,
А в неї крапленії карти і я з нею граю.

Мабуть така вдача. Хоча хіба Вам це цікаво?
Ідіть собі з Богом, а я вам писатиму вірші.
Ставатимуть рими щоразу у мене грубіші,
І хтось коло ліжка щоранку лишатиме каву.

3

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Лана Александрова

5
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 30-10-2019

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: