“Не реви! Ти чуєш? Не реви!
Обіцяю, Він повернеться до тебе…
Тільки ти надією живи,
І проси про це частіше небо…
Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй!
Що казав, ділити навпіл треба..
Ти ві сні прийди і поцілуй…
Вам обом є щира в тім потреба…”
Говорила їй в той вечір сотні слів,
Та той біль прибрати мать не міг ніхто
Пожовтілим листям голос шелестів:
“Він три дні вже не дзвонив мені з АТО”.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 30-10-2019
