“Не реви! Ти чуєш? Не реви!
Обіцяю, Він повернеться до тебе…
Тільки ти надією живи,
І проси про це частіше небо…

Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй!
Що  казав, ділити навпіл треба..
Ти ві сні прийди і поцілуй…
Вам обом є щира в тім потреба…”

Говорила їй в той вечір сотні слів,
Та той біль прибрати мать не міг ніхто
Пожовтілим листям голос шелестів:
“Він три дні вже не дзвонив мені з АТО”.

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

Лана Александрова

6

Коментарі: 0Публікації: 2Реєстрація: 30-10-2019