Неспішними кроками, шаркая ніжками,
Хтось дуже важливий крокує доріжкою.
Тримає за пальчик – не впасти ж додолу!
І голос веселий заллє все навколо.
А світ величезний, прям майже безкрайній,
Йому посміхається – він, незвичайний!
Пройшов наче трохи, а чутно вже інше –
Неспішно, проте кроки стали побільше.
Портфель за плечима, сонце гріє маківку,
Важливий і гордий долає бруківку.
За мить вже дорога стежиною стала.
По ній крок за кроком дитя виростало,
Незчулися всі, як миналися роки –
Вже цокали шпильки кокетливі кроки.
А з ними упевнено йшли черевики,
І десь зовсім поруч – вже інші музики.
Важливі і горді, великі і сильні
Мелодії кроків і рух божевільний.
Стежина десь тріснула, десь підлаталась,
Запилилась трохи, травою убралась.
І голос знайомий почувся і…кволий:
– Дай руку, будь ласка,
Не впасти ж додолу!
Глянь, кроки неспішні. І шаркають ніжки.
Хтось ДУЖЕ важливий крокує доріжкою…
Думок на тему “Кроки”
Форми шаркая не існує. Усміхається.