Дерева співають, ти чуєш, Як гарно вони шелестять Як вітер для них диригує Як листя в акордах звучать Прислухайся, в затінку дуба Звучить загадково фагот Велично виспівують труби У кронах зелених ряснот В задумі береза з вербою Веде свою мову кларнет Під трепетні звуки гобоя Лунає щемливий сонет […]
Daily Archives: 03.08.2020
50 posts
Розділ 1. Я ніколи не вірила у кохання, не шукала його, я чітко знала, що романтичних утопій не існує, це міф. А шлюб! Чомусь молоді дівчата хочуть вийти заміж, народити діток, а потім, коли мета досягнута, хочуть свободи, часу на себе. Дорослішають, розумнішають… Невже не можна одразу так? Так, я […]
Збірка “31 квітня” (вибрані поезії 1997-2004 років) 71шт *** Ти був поет, я – твоя мрія, У тебе ожила надія… Я ж хвилі рахувала, Усмішку на вустах ховала. Як добре бути мрією поета! Скажу вам, друзі, по-секрету… *** Не вчи мене поезії писати, Не вчи змагатись за слова, Розпусна рима […]
За вікном тихий літній вечір. Крізь відкриту квартирку в кімнату доноситься спів вечірніх птахів, проникає легкий вітерець, який грається пасмом волосся, що вибилось з вузла. Йому весело, а їй не до веселощів. Вона ще раз загорнула його за вухо і, втомлено нахиливши голову на витягнуті впоперек столу руки, знову […]
Зваблива нічка у воротях. Піднявся місяць-самоцвіт. Вже скоро прийде кіт в чоботях, А може й навіть без чобіт. Обтрусить від росинок лапи, Покличе свідком табір снів, І промуркоче, де на мапі Сліди учора залишив. мал. Юрія Прядка
Пречиста Діва Марія по раю ходила… Та й з сином говорила… Сину,Сину за яку провину?Тебе розіп’яли та розпинають далі каждую годину… Мамо,Мамо ти моя люба,ти моя єдина… Це- мої діти озлоблені в світі… Сину,Сину ти моя Крове… Ти спас людей своїх,від гріху море. Мамо,Мамо ти Лілія чиста… Ти Покрове […]
Ти вернешся безмежно старим. Сяде тиша в наші повіки. Ми наповнимо чару років. Вип’ємо з місяцем. А позатим завиємо. З вовками. 2019
Ти торкнувся мого тіла ніжно – Я ж відчула дотик цей в душі.. Знаєш,ти вже став рідніш ріднішого – Ще не було ріднішого,ніж ти. Тихим рухом опустив долоні нижче, Я тонула в відчутті чуттів.. Загубилась.Де ще я? Де ти вже? І сама я заздрю вже собі ..це бажання […]
В морі почуттів.. І цілий світ в твоjх очах. Зникають наші горизонти снів І обриси ховаються в хвилях. Захід сонця розділимо на двох І зникнуть дні розлук Потонемо в безмежних почуттях Й обіймемось без рук. В солоних водах пірнемо ще глибше, Розчинемо всю сіль,весь біль… Не разом […]
Захоплені в полон,сп янілі від любові, Пропахли вітром в полі мрій… Так хочеться спитати в твоєj і моєj долі: ” Чому не мій?” Звучать слова й , гойдаючись на гілці, Переплітаються в думки надій, Кажеш: ” Жити б в іншій галактиці..” Кажу:” А там, ти б мій?..” Втрачаєм […]
Надходить ніч… Невпинно… ні… – натхненно Наниже невідомості нитки Намистом ніжним… НІколи, напевне, Намріятись.. Навіщо? – Невтямки… Нових надій натче небесна нива – Незвичних, незбагненних, неземних, наснажить надвечір’я неквапливо набором натюрмортів набивних. Ніхто й ніде… І начебто нізвідки… Наївна ностальгія навсібіч… Нашіптують налякані нагідки НесмІливо… Надходить ніч… 03.08.20
Твої зелені, дивовижно сердиті очі Викликають у мене посмішку, як промови президентів, Як їхнє спотворене бачення абсолютно звичних предметів, І як твоє зрозуміле небажання закінчення ночі… Твої зелені очі, мов твої незбагненні вчинки, Як от бажання проїхатися на останньому трамваї І дивлячись у вечірнє місто складати есеї Про те, що […]
Олеся була слаба на голову і знала про це — погодьтеся, це вже немале досягнення. Другим своїм досягненням вона вважала власну наполегливість. Бабуся казала, Олеська вперта, як осел, що підтверджувало: дівчина мала власну думку. Ну а третім… Третім було невигідне, але справжнє вміння любити. Любити так, щоб у будь-який момент […]
Так мало молоді,що коректують свої душі. А так багато,коректують тіла. Так мало молоді кричать “Осанна” А так багато “Розпинають”бо думають що без гріха. Коли приходить в хату горе чи біда. Згадають Боже ім’я, згадують що є церква свята В сльозах промовляють Господи “Помилуй” А так легко вкусити яблуко гріха Так […]
Старий будинок накриває маленький клаптик землі, Яка вже понад століття не бачилася із сонцем. Але та була свідком різножанрових історій, Нанизувала долі мешканців на шампур часу, а тепер Придивляється до нових власників. Тіло будівлі Виявилось завеликим для однієї родини – як прихисток душ Сіамських близнюків – одне на двох, тому […]
Хочеш, я розкажу тобі цікаве про любов? Про маточки, тичинки, побутову хімію, Точніш, про хімію у побуті… За цих умов Вона не буде схожою на єпитимію, Її реакція не дасть важкого осаду На дні душі, в надії пазусі. Тож радуйся: Не зупиняється на фазі напіврозпаду Перекипіле й передержане. На райдузі, […]
«Шлях до сонця» (моя поезія) Туманом спогади лягають на землю,вкриту полином бунтує серце в ріднім краї: за грім і постріли кругом. Від сліз і горя небо плаче і стогне матінка земля, травинка сумно проростає і видно соняшник здаля. Тихенько всхлипує рідненька Від болю,голосних страждань, адже велика,сильна ненька, немов вклонилася від […]
Буравляться соняхи з блюдцями квітів: Бажають на тебе з жагою глядіти, Складати проміння любові в корзину, Щоб потім безсило припасти до тину І дихати ніччю до виблиску ранку, Сльотаву росу у листків філіжанку Збирати і …Знаєш, смачніша за каву, Хоч, кажуть, її постачає лукавий На темінь землі, коли […]