Для голосування необхідно авторизуватись

Матір старенька

Матір старенька, до ліжка прикута,
Серце невтішно сльозою бринить.
Жало образи, немов та отрута,
В душу змією вповзає що мить.

Квилить нещасна, згорьовані очі,
Просить хоч трішки любові в дітей!
Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі,
Туга, що рветься з стареньких грудей.

Змучене тіло, розтерзані мрії.
І лиш питання на впалих вустах.
Лише печаль і тавро безнадії,
І перед вічністю сповіді страх.

Матір знесилена, сиза голубко!
Чом тебе доля спіткала лиха?
Де ж та розрада з життєвого кубка,
Чом у дітей скаменілі серця?

Де розгубили вони всі принади,
Що наділяють красою людей?
Мабуть, цю відповідь ти вже не знайдеш,
Не зазирнеш до закритих дверей.

Ти сподівалась, що крига та скресне,
Що так тримала в полоні тепло.
І що душа твоя врешті воскресне,
Й знов запанує між вами добро.

Що приголублять тебе твої діти,
Знову запросять у спільне життя!
Ти ж, немов сонце, їм будеш світити,
Ли́ше б хоч трішки від них каяття.

Ти б їх простила й лихе все забула,
Адже літа невблаганно пливуть!
Та не судилось! Злі маски вдягнули,
Бо тобі іншу накреслили путь.

Шлях твій майбутній – суцільні крижинки.
В дім пристарілих тебе вже везуть.
Може не пізно ще? Й рідні кровинки
Раптом додому тебе заберуть.

10. 04. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)

ID: 832275
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 10.04.2019 20:07:36
© дата внесення змiн: 27.06.2019 00:30:31
автор: laura1

3

Автор публікації

Офлайн 4 місяці

Laura1

22
Коментарі: 0Публікації: 9Реєстрація: 22-03-2020