Тут все, як колись… Мій маленький портал у минуле… Усміхнені вікна і запах пухких пиріжків… Здається, що час оминув цей тихенький провулок, Де істини вічні : любов і турбота батьків… Тут все, як колись… Кіт у затінку сонно муркоче… Курчатка рядком пробираються крізь спориші… І наче на біс проводить […]
Daily Archives: 31.03.2020
11 posts
На тверди вековой земного круга Так Господом Всевышним решено: Он создал всех на свете друг для друга, Чтобы составить целое зерно. Мы – люди на Земле, мы – божьи дети И в этом мы под Солнцем все равны, Но роли, что играем на планете Им всё же чётко распределены. Что […]
Матір старенька, до ліжка прикута, Серце невтішно сльозою бринить. Жало образи, немов та отрута, В душу змією вповзає що мить. Квилить нещасна, згорьовані очі, Просить хоч трішки любові в дітей! Дні безпросвітні, тяжкі, довгі ночі, Туга, що рветься з стареньких грудей. Змучене тіло, розтерзані мрії. І лиш питання на впалих […]
Чужина Емігрантам присвячується Краю мій рідний, мій краю лелечий! Світлого спомину лиш відгомі́н. Де ж ти сховав мої мрії дівочі? Чом ти стежки́ мої вітром замів? Геть відпустив мене світом блукати! Я ж намагалась там долю знайти! В снах тебе прагнула знов розшукати, Та не судилось до тебе дійти. Матінко […]
Скажи, матусенько, чому від нас так рано Пішла ти мовчки за незвідану межу? Чомусь болять ще й досі, ниють мої рани. І в снах назустріч знов до тебе я біжу! Але чомусь добігти так і не вдається! І де той інший світ я так і не збагну! Адже мені так […]
Звуки музики, мов бісеринки, мов чисті джерельця! Ллються срібним струмком і в музичний запрошують світ! Заворожує темпом грайливо-піднесене скерцо, А божественний вальс зачаровує й кличе в політ! Раптом вмить виростають магічні, невидимі крила, І несуть в край емоцій й ретельно захованих мрій. Хтось зустріне свої, колись втрачені в часі, вітрила, […]
А голубому літу сняться зими, Слизька непередбаченість доріг, Заплетений віночок над дверима, І чистий, мов дитячий голос, сніг. Шибки жовтіють, вдарені морозом, Собаку передражнює луна, І час крадеться за зірковим Возом, І сніговик чатує край вікна.
Нічому не вчать незагоєні рани, І сила не тане моральних повій. Чому, мій народе, ти любиш оману? Чом досі брехня у правиці твоїй? Навіщо ти молишся тіням облуди, Які у свавіллі не знають кінця? Народе! Це ідоли з дубу, не люди! І з дубу змайстровано їхні серця! Чи ти не […]
Такі слова лунають тільки раз. Такі чуття не відають повтору. На них полює зголоднілий час під щебетання янгольського хору. Для них нема сміливості границь, і глузд дружити з ними не уміє, Вони цінніш багатств усіх скарбниць, у них наївна селиться надія. В них неземний енергії запас, і довгого очікування мука. […]
Хлюпоче дощ. Гроза уже в агонії, Фінальний дограє вистави акт. Змокрілі наїжачились півонії, Стеблинами хитаючи у такт. Жива картина смутку та гармонії: усьому є початок і межа. Минає дощ. Палахкотять півонії, Той дощ неначе в безвість проводжа.
У тихих сутінках прощань, Коли реальність сенс втрачає, Чи знайдемо ми для втішань Слова, яких не вистачає? Чи зможемо в ту саму мить, Коли мовчати вже несила, Душі на горло наступить Та обірвати власні крила?