Для голосування необхідно авторизуватись

Розмова

Я кинулась у вирій дум своїх.
Опівночі, коли заснуло місто.
Аж тут прийшла до мене на поріг,
В руках, тримаючи обірване намисто.

Сумна, нещасна, змучена мала,
А очі ясні й посмішка ласкава.
Взяла за руку – мовчки повела.
Та хто це був, тоді нажаль не знала…

Ми йшли стежками ясного дитинства,
Брели крізь темряву недоспаних ночей
Я розуміла суть сього таїнства –
Спадав тягар з моїх нахилених плечей.

Прокинулась. Нікого. Тиша. Ніч.
І стільки сил, мов за спиною крила.
Маскуючи себе під шум узбіч,
Душа моя зі мною говорила.

3

Автор публікації

Офлайн 8 місяців

Lelena Antyushina

34
Коментарі: 0Публікації: 10Реєстрація: 08-08-2020

Бронзове перо

Достижение получено 25.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Розмова”