́Нестри́мно пелюстки́ гойдає
Троянді білій дрібний дощ.
Вона сьогодня замерзає,
Тримтить від холоду і сліз.
Багато хто вже милувався
Та пестив пелюстки рукой,
І світ щасливим їй здавався,
Вона – закохана собой.
Бувало так, що насміхалась
Вона над квітом василька,
В перлинах сонця умивалась
Та цвіт ховала в пелюстках.
Проміння грало, зігрівало,
Вкривав росинок оксамит,
Біди в красі своїй не знала,
І був у захваті весь світ.
Проходять ночі, дні минають,
Спадає чар барвистих квіт,
Мороз – листочки застивають,
Спадає листя, все тримтить.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 31Реєстрація: 23-08-2018
