Розвісити душу на горіховім гіллі,
Так кепсько буває, та й годі.
Тепер же не в моді обличчя зраділі,
І люди щасливі не в моді.
На серці – як кіт пазурами,
І помисли світлі в вигнАнні,
І я, як жебрак між світами,
Мені так здавалось принаймні.
Розвісити душу на горіховім гіллі,
Хай туга її розвіває…
А помисли грішні – смішні, недозрілі,
Корінням у землю вростають.
Автор публікації
Коментарі: 4Публікації: 13Реєстрація: 17-07-2018
Достижение получено 23.02.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 14.08.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
