Який то світ, коли не чуєш співу
Птахів в гаю і сміху малюків.
І мова жестів стала вже на диво
Такою зрозумілою без слів.
У кого вухо гостре не збагнути,
Той стан душі, котра лиш чує серцем.
Вона так легко може утонути
В словах фальшивих, що лунають з перцем.
Цей світ без звуків і мелодій прісний,
Такий болючий і такий невдячний.
Коли немає слуху, серцю тісно,
Та гірше, як душа глуха й ледача.