..Знову “сурми нам заграли”..Знов збирають звідусіль.. ..Літо..Думанці..Черкаси – все..що треба для душі.. ..Лиш на тиждень ми сім’я..це наш дім і ми родина.. ..нові друзі та знайомі – всіх єднає Україна.. ..Ось і зараз ми гуртом..нас зібрали вечориці.. ..Вечір спогадів..знайомств і Марина – чарівниця.. ..Пролетить..пролине час..нові враження..світлини.. ..Край Черкаський зачарує..подарує щастя […]
Daily Archives: 13.06.2020
11 posts
Натягнуло струни небо сиве , Дощик виграє свої акорди, Рок важкий вихлюпує по шибі, А то знов прелюдію мінорну. Я не хочу хмуритись негоді, І від квітів радість переймаю, Як вони радіють кожній краплі, Треба й нам любити ,те, що маєм. Що ж не вічна сивина у неба, І веселкою […]
Який то світ, коли не чуєш співу Птахів в гаю і сміху малюків. І мова жестів стала вже на диво Такою зрозумілою без слів. У кого вухо гостре не збагнути, Той стан душі, котра лиш чує серцем. Вона так легко може утонути В словах фальшивих, що лунають з перцем. Цей […]
Поет – це не професія, не хобі, Поет – це навіть і не стиль життя. Поет – це стан душі, коли у тобі Вирує думка, як у потугах дитя. Поет – це многодітний батько, Бо вірші – то духовні діти. У них болячок може буть багато, А можуть і ніколи […]
Коли душа неопалима не знає спокою вночі, Тендітна муза вносить рими в старій торбинці на плечі. З печальним поглядом ікони дає торбинку і тоді до ранку калатають дзвони і Всесвіт ходить по воді.
Пишу, вам, до зустрічі, заодно і прощаюсь. В літню ніч, за прочиненим навстіж вікном, Чуєш, як млосно зітхають іриси Розливши в опівніч блакитне вино. Чуєш, як сойка заходиться сміхом, Чи тільки здається і плаче в розпів, Неначе навмисно підкреслює тишу, Щоб тільки забути її не посмів.
. . УЧНІВСЬКИЙ ЗОШИТ . .Королева – осінь повноправно вступала у свої чарівні володіння, прикрашаючи ніжною позолотою усе довкола. Вона щедро дарувала матінці – Природі жовті, червоні, пурпурові, оранжеві, малинові барви для зелених ще листочків на деревах, які озиралися […]
Наворожи мені, веснонько Весняного та й первоцвіту, Помислів чистих і світлих Наворожи мені, веснонько. Наворожи мені, веснонько Росяних ранків погожих І щастя безмежного море, Наворожи мені, веснонько. Наворожи мені, веснонько Та й солов”їного співу І трав соковитих засіву, Наворожи мені, веснонько. Наворожи мені, веснонько Мирного неба блакиті І радості сонця […]
Рід Зеленчуків – давній гуцульській рід, що в старі княжі часи володів землями Чорногори. Цей гірський хребет здавна був їхньою дідизною. Резиденція ватажка роду у раннє середньовіччя розташовувалась в нинішньому селі Зелене, потім у XIV – XV століттях в селі Буркут, у XVI – XVII століттях в Жєб’є, потім знову […]