Маестро мовчить… його струни обірвані рани.
Залишилась в серці мелодія ніжна, терпка.
Тяжать, мов каміння, життєві складні діаграми.
І доля, буває, танцює не всім гопака.
Маестро мовчить… і так боляче чути
Беззвучну мелодію, що затаїлась навік.
Зірвала душа всі життєвії пута,
Залишивши серця безмовного крик,
І вже не повернеться знову веселим акордом,
Лиш боязко пам’ять застигла у наших серцях.
Усе у житті вже давно передбачено Богом
Хай променем світлим Маестро живе в молитвах.