Одноманітний біг епох
Спинитись ні на мить не хоче
І ти , із розпачем удвох
На дійство це потупив очі
Життів несхожих променади
Десь починаються , десь рвуться
А в тих життях одвічні вади
І щирі мрії самогубців
Тут цінностей шумлять каскади
Досягнень смілих і провалів
І все, що зустрічав ти радо
І все, що тут колись тримало
Хоч ззовні зовсім ви не схожі
За змістом майже ідентичні
Ні люди , ані ти , о , Боже !
Сюди мене вже не покличеш ?
Тоді для чого слід лишати?
Зусилля ки́дати навіщо!?
Дарма питання задавати
Коли довкруг зловіща тиша
2 коментарі “Одноманітний біг епох”
Дуже цікавий твір! Вразило.
Дякую