Хто ми, люди? Коли чужими руками жар загрібаємо… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Зробивши добро, не пропускаємо можливості в черговий раз нагадати “а Я ж тобі!” , ” а якби не Я…” Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли відвертаємо голову в тролейбусі, щоб не привітатись з старим другом… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли словами лестимо кожному, а подумки лаємо найгіршим словом… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли одягаємо найкращі вбрання, а душа смердить за сотню кілометрів… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли заздрістю втішене серце за любого друга… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли створюємо ілюзію благочестивості, а насправді готові падати в обійми гріха і насолоджуватись… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли так щиро обіцяємо щось зробити, а потім забуваємо про свою обіцянку, бо для нас це немає значення або нам це не принесе користі … Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли роблячи добрі справи, чекаємо і навіть вимагаємо добра у відповідь… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли страх за своє “тепленьке” місце заважає боротися з несправедливістю та підлістю… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли змушуємо бути всіх щасливими навколо себе, це при тому, що у кожного власні пріоритети щастя… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли вирішуємо зрадити своєму другові, щоб залишитись в упряжці з брехливими собаками… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли у наших очах світяться значки купюр і ми не бачимо краси навколо себе… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли сприймаємо інших по одягу чи зовнішності, не беручи до уваги світло, яке випромінює серце… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли ставимо свої бажання вище інших… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли живемо у своєму оазисі байдужості, тоді, коли хтось робить для нас щось просто так, безкорисливо, а іноді надто високою ціною… Хто ми, Люди?
Хто ми, люди? Коли тішимось кимось, щоб потішити себе, бо сумно… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли не маємо часу на найдорожчих людей у світі? Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли молимось перед Господом на колінах, а подумки тримаємось за руку з гріхом… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли легко міняємо старих друзів на нових, бо ті обридли чи не такі по статусу… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли так прагнемо свободи, але заплутуємось у ланцюгах неволі… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли наші слова – всього на всього слова … Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли черговий раз миємо кістки один одному, замість того, щоб сказати це у вічі… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли говоримо ” як обридла ця війна” п’ючи шампанське в ресторані чи тоді, коли концерт в котрий раз починається з хвилини мовчання??? Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли жаліємось на життя, маючи очі, вуха, руки, ноги… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли влаштовуємо істерики, бо наше прізвище не вписане, як благодійника? Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли кричимо, що навколо так багато сміття, при цьому плюючи і викидаючи непотріб собі під ноги… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли так натхненно змиваємо з рук своїх кров невинно вбитих людей, вимагаючи і даючи хабарі… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли возвеличуємо себе у своїй нікчемності чи примазуємось до чужої слави, нічого власне для цього не зробивши… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли підтасовуємо себе під шаблон посадовця, забувши про свої принципи і правила простої людини, посівши вищу посаду? Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли своїх батьків починаємо цінувати тільки після їхньої смерті… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди, коли розповідаємо таємниці своїх друзів, щоб підтримати розмову з іншими, часом непотрібними людьми… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли залишаємо своїх дітей, як небажану, куплену задарма річ у магазині, бо вона має дефект… Хто ми? Люди?
Хто ми, люди? Коли свій святий обов’язок допомагати людям, вимірюємо їхньою здатністю заплатити нам за це? Хто ми? Люди?
P.s. Але якщо хоча б одне слово зачепило тебе, то хочеться вірити, дщо ми все таки Люди…