Проходила парком красуня одна,
Була вона ніжна, як рання весна.
Всі люди на неї увагу звертали,
Такої красуні- ще не зустрічали.
Не йшла ,а лебідкою ніби пливла.
Фігура її ,мов тополя струнка.
Волосся біляве по плечах лягало
І хвилями груди її облягало.
Середнього зросту, та була в ній сила,
Яка не одного з розу́му зводила.
Фігура струнка, наче арфа звучала,
Коли по землі вона твердо ступала.
А очі….До синього неба так схожі,
Світились ,мов зорі ,на зустріч прохожим.
Вії-метелики, брови-дві змійки,
Носик відточений, губи-ягідки.
Шия лебідки, на шиї коралі,
Вишита сукня її прикрашала.
Все досконале, все до смаку,
Всі любувались на юну красу.
4 коментарі “Поезія”
Дуже зворушливий твір👍.
Дiвчина красуня,як рання весна. Дуже гарний,зворушливий вiрш.
Дуже гарний вірш, п.Лесю! Юна дівчина Красуня! Юність завжди чиста й свіжа! Та не всім вдається пронести все життя цю чистоту помислів, краси. Бо щоб життя пройти, не один раз треба обпектися. Тільки сильні й витривалі духом проживають це життя чисто і красиво!
Дуже гарно написано❤️❤️❤️👍👍👍