Вночі… душі в угоду,
Вона ставала, зрідка,
Сказати… не зовсім святою,
Точніше, просто відьма.
Якась була принада,
У соннім дійстві тіла,
Безумних фантазій бравада,
У місячнім промінні.
Сьогодні роль коханки,
А він один з фантомів,
Де мляві сховались серпанки,
Пізнав її жіночність.
Прийшла до тями зранку,
Оману сонце стерло,
Безглузді гріхи з переляку,
Прикрила панна флером.

2 коментарі “Відьма”
Красиво. Оригінально. Фантазійно.
Життя – непроста штука. Дякую за красиву поезію
Дуже дякую за коментар Наталія!