Все гордість ятрила одвічна,
Й зажура в холодних обіймах,
Писала послання у скриньку,
Цей виграш її, в поєдинку.
Дивилась частенько на фото,
І думала знову про нього,
А впертість тримала пихата,
Й назавжди прикрила дверцята.
Крок перший пішов у нікуди,
Не зняти з очей вже полуди…
Забуде він рани душевні,
І холод залишить на серці.

2 коментарі “Гордість одвічна”
хто ивнен тому, що ти горда
не можеш чи не хочеш чи не йде
а в тім-що кому цим ти довела
ось так й минуло кохання ще одне
вибачайте – трошки зачитався
Це не про мене. Дуже добре, що ви зачиталися. Вдячна вам за коментар.