Надворі так студено,
Ще й вітер завиває,
А у душі нестримно,
Вогонь, коли згадаю.
Чому таке зі мною,
Не бачу більше нікого,
Зв’язало небо стрічкою
І без вузла чіткого.
На рівні неземному,
Нас пригортають крила
І душі зігрівають,
І додають нам сили.
Аби ж то ми любили,
Й цінили, що дається,
Та серце розкривали,
Поки палає й б’ється.
2 коментарі “Надворі так студено”
Прекрасні рядки!..
Дуже дякую Наталія!