Тепер надворі так студено,
Вітрисько зимний завиває,
Вогонь в середині нестерпно,
Пече ж коханого згадаю.
Чому це трапилось зі мною,
Навіщо ніченька безсонна?
Душа окуталась весною,
Його забути неспроможна.
На рівні знаю неземному,
Зігріють ла́годливі крила,
Вгамують серця перевтому,
Дадуть незміреної сили.
Кохання трепет засмутився,
Що квітка тягнеться зі снігу,
В уяві тільки залиши́ться…
Немає дійства то ж і змісту…

2 коментарі “Окутана весною”
Прекрасні рядки!..
Дуже дякую Наталія!