Лиш подумки подамся в мандри,
Враз зорі миготять утішно,
Так ніби незвичайні мальви,
Розсіялись по небу вітром.
На відстані хіба мовчання,
Насправді… особлива мова,
Розкрилася бодай троянда,
Бо щирість ця душі знайома.
А ніжності потік безмежний,
Полине промінцем довіри,
Зворушливі життя моменти,
Відтак… без будь-яких обітниць.
Відвертістю себе здивую,
Все ж бесіди… такі розкуті,
Мов випила п’янкого трунку…
Тож магії кохання бути!

2 коментарі “Магія кохання”
Прекрасно і так чуттєво!..
Дуже дякую за ваші Наталія чудові коментарі.