Забарвлю весну кольорами неба,
Червоним й чорним долю прокладу,
Бо що людині на цім світі треба-
Іти до мрії й обминать біду !
Вплету у нитку сонячний промінчик,
І золото достигле з колосків,
І стежку з дому, кожен в ній камінчик…
Й лелеку того, що на стрісі жив…
І так за нитку стелеться дорога,
Що аж за обрій лине! В небеса!..
Але завжди вертає до порога,
Звідкіль свій шлях розпочала душа!..
Так хрестик в хрестик вишиттє лягає…
І все життя, як на долоні, в нім.
Там пам”ять роду в візерунку сяє!
Наше коріння в вишитті отім…