Змарніла в зажурі калина,
Поникла, у чорній вуалі,
Настигла найважча година,
Не винести горя кайданів.
А там десь…береза безлика,
Зібрала всі сльози й печалі,
Кровинки єдної лишилась,
Подяка великій державі.
Жалоба затиснула груди,
Немов, закарбовані в кризі,
Тож як перетерпіти муки,
Це ж діти злетіли у вирій!
Мабуть, є різниця у тому,
Життя за що власне втрачати,
За доленьку рідного дому,
Чи вбивці безумні накази.
Чому віддавала ти сина,
Мою Батьківщину вбивати?
Нестерпна задушлива тризна…
Де взявся кровавий ваш аспид?

2 коментарі “Тризна”
Дякую за ці проникливі, щемні рядочки, Лізонько
Дуже дякую!