Молилась, ходила до церкви,
І зверхньо дивилась на інших,
Пилинки в очах зріла темні,
У себе не бачила більших.
Віднині здавалась святою,
А стрічний сприймався, як ворог,
Душа залишалась черствою,
Та й серце холодним до болю.
Казала воліє за правду,
Й відкрито уміла зганьбити,
Такий лицемірний є задум,
Властивий паскудним і мстивим.
У Храмі такі ось “набожні”
Б’ють Богу смиренно поклони,
Потому лавиною злості,
Розносять скажені прокльони.

4 коментарі ““Набожні””
Поетично, щиро, барвисто. Є глибина філософських роздумів про важливість людям -християнам прощати один одного….
Дякую !Дуже приємно бачити такий коментар.
Світлий твір. Радує душу.
Дякую вам, приємно.