Зцілити вміє тиша…
Блакить розстелить небо,
Хмарки немовби крила,
Змахнуть, над сивим плесо.
Потрібно знати правду,
Вже досить фальшу й бруду,
Мені не треба казку,
Химери злої вуду.
Прозора річка дивно,
Колише хвильку ніжно,
Живе спокійним ритмом,
Глядіти навіть втішно.
Зібравши чисте сяйво,
Омию душу щедро,
Найбільшим буде скарбом,
Відчути це блаженство.

2 коментарі “Тиша”
Тиша прекрасна….
І Ваш вірш вірш також, Ліза.
Хай різдвяна казка порадує
Дякую Наталія!