На Марс задивлялась Венера,
Давно запримітивши погляд,
Його виділяла манера,
Зорити очима поодаль.
Як ближче на зорянім небі,
Стрічались вони, то промінням,
Торкалися, ніби на злеті,
Адоніс… його Афродіта.
Стрімкі почуття розгорілись,
Узрів наполегливий мрійник,
У дивнім міжзорянім світлі,
Жіночого стану відтінки.
Чекає момент пломенистий,
З’єднання планет чимскоріше,
Обійме кохану, а зблиски,
Розсипле на щастя враз вітер!

2 коментарі “Марс і Венера”
Невероятно красиво, Лиза!!!
Благодарю Наталия!