Напевно прямо в серце,
Попало влучне слово,
Хоч зараз теплий червень,
Душа ж покрилась льодом.
Навіщо ранить душу,
Укривши тінню зорі?
Чому розбурхав бурю,
Коли у домі спокій?
Почуй же спів незвичний,
Це жайвір вище хмари,
Вставай, сьогодні милий,
Змінити треба барви.
Іскриться ніжно щастя,
Грайливе сонце – доказ,
Від того світла й сяйва,
З росою зникне осад.

2 коментарі “Грайливе сонце”
Так буває….
Безмірно красивий твір
Дуже дякую!