З тобою витаю… є крила,
Мрійливо кружляю над плесом,
Мов чайка, хитаюсь на хвилі,
А потім ступаю на лезо.
Ти вітер! Підхопиш грайливо,
Теплом обігрієш і знову,
Повієш холодним поривом,
Бо любиш відчути свободу.
Вразливе сердечко у пташки,
Та зможе сказати відверто,
Зберуться ж насуплені хмари,
Й устелять грозою пів неба.
Навіщо стихії журити?
Душі в благодаті потреба,
Їй добре парити в блакиті,
Вона там знаходить натхнення.

2 коментарі “Мов чайка”
Прекрасно и очень Мудро! Восхищаюсь!..
Благодарю Наталия!