Для голосування необхідно авторизуватись

Поезія

Сидить красива жінка за вікном.
Я задивилась на цю юну вроду.
Та враз вона повільно піднялась,
І вразила серце своєю бідою.
Красуня ця сама не ходить,
А хтось її під руку водить.

О,Боже,Ти пробач,що нарікаю,
Бо ходжу я сама і помочі
Сторонньої я не чекаю….
То ж світ оцей із вдячністю приймаю.

Заговорила я з одним сліпцем,
Любуючись красивим і мужнім лицем,
Коли сказав він,що сліпий, небога
І не легка в його житті дорога…

Мені відразу,Боже мій, згадалось,
Я-бачу!Тому із вдячністю
Я світ оцей приймаю.

У парку,там де гралися малята,
Сидів малий хлопчина,з очима,як агати.
Спитала,чом не грається з дітьми?
У нього лише сльози потекли.
Я зрозуміла,він глухий,не чує.
І кожен з нього ще й глузує.

Прошу тебе, мій Господи,пробач,
Коли я нарікати починаю.
Бо чую я оцей чудовий світ
І я його із вдячністю приймаю.

20

Автор публікації

Офлайн 1 рік

Леся Гринців

205
Коментарі: 20Публікації: 15Реєстрація: 14-12-2018

Бронзове перо

Достижение получено 03.05.2019
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

9 коментарів “Поезія”