Сидить красива жінка за вікном.
Я задивилась на цю юну вроду.
Та враз вона повільно піднялась,
І вразила серце своєю бідою.
Красуня ця сама не ходить,
А хтось її під руку водить.
О,Боже,Ти пробач,що нарікаю,
Бо ходжу я сама і помочі
Сторонньої я не чекаю….
То ж світ оцей із вдячністю приймаю.
Заговорила я з одним сліпцем,
Любуючись красивим і мужнім лицем,
Коли сказав він,що сліпий, небога
І не легка в його житті дорога…
Мені відразу,Боже мій, згадалось,
Я-бачу!Тому із вдячністю
Я світ оцей приймаю.
У парку,там де гралися малята,
Сидів малий хлопчина,з очима,як агати.
Спитала,чом не грається з дітьми?
У нього лише сльози потекли.
Я зрозуміла,він глухий,не чує.
І кожен з нього ще й глузує.
Прошу тебе, мій Господи,пробач,
Коли я нарікати починаю.
Бо чую я оцей чудовий світ
І я його із вдячністю приймаю.
Автор публікації
9 коментарів “Поезія”
Дякую Господи за все! Чудовий вiрш!
Сердечне спасибі,пані Марія. Ви розумна жінка і відразу розібралися у всьому. Багато моїх друзів не знають ,як поставити лайк.
Дуже гарні, світлі і талоновиті вірші. Успіхів Вам , Пані Леся! ))
Щиро дякую за приємні слова коментарів.
Гарно
Дякую.
Надзвичайно проникливі вірші у Вас☺️☺️😊
Дякую,пані Наталіє!
Virss povcaljnuj,obraznuj duhovnuj.krutucna pereocinka svojih iljuzornuh bazanj,osmuslennja sutnosti i krasu zuttja ,jake poslav Gospogj,vmitu butu vgjacnum za cej Gospodnij dar,za vsi mulosti i blagoslovu u nasomu grisnomu zutti.ce prosvitlinnja dusi nasoji.ji vira u volju Vsevusnjogo…Mudro i povcaljno.Lesja,ja rada za tebe,nathnennja u mulosti Bozij