Для голосування необхідно авторизуватись

Знахар

Було собі невеличке містечко ― Тримбітія. Знаходилося воно на річці Олимке, що біля Шумного лісу. Воно було досить відоме у своїй країні ― Ниртонії, завдяки рибацтву і знанням знахарів. Але ось, одного дня, в місті зникли усі аптеки, лікарні і знахарі. Це стало справжнім горем не лише для Тримбітії, а і для усієї Ниртонії, тому що не було кому лікувати людей і робити ліки. Почалося запустіння.
Але у цей час, на околиці Тримбитуї жив чоловік на ім‘я Трифон. Він був вдівцем, але у нього були два сини, яким виконалося по дев‘ятнадцять років. Вони були схожі, як дві краплі води, але їх характери були різні. Один, Чейз, був грубий і гордий. Усе, про що він думав, були лише гроші, дівчата і розваги. Другий, Максиміліан або Макс, був м’який і чуйний, він завжди допомагав оточенню і підтримував батька в скрутні часи. Ось і цього разу..
Був вечір. Тихий і спокійний. Максиміліан йшов лісом, шукаючи ягоди на кущах ожини, щоб приготувати вранці ягідний пиріг. Дуже неочікувано і несподівано піднявся вітер і почувся грім. Почалася гроза. Макс біг у напрямку будинку, але десь він заблукав, тому що навкруги була незнайома гущавина. Пізніше, парубок вибіг на маленьку галявину з дерев’яним будиночком. Так само несподівано, як і почалася, закінчилася гроза. Вже було темно, так що Макс відразу помітив світло у віконці будиночка. Він підійшов до дверей і постукав, але відгукнулася тільки тиша.
Парубок тихо зайшов в єдину кімнату і побачив стіл, з маленькою свічкою, що світила у вікно, і ліжко, на якому лежала якась маленька старенька сухенька бабуся.
― Добридень. ― сказав Макс.
― Добрий… можливо… ― тихо сказала старенька. ― Я помираю. Підійди, я тобі щось скажу.
― Але ж… гаразд. ― Максиміліан бачив, що залишається занадто мало часу. ― Говоріть.
І бабуся розповіла йому про те, що вона була відомою знахаркою Ниртонії, що вона попереджала про зникнення усіх лікарських засобів, через образу Матінки Природи, але її не послухали і вигнали, почавши синтетично виготовляти препарати, отруюючи навколишній світ. Ось і результат.
― Добре. ― вимовив парубок, ― А що я можу зробити?
― Я передаю тобі усі свої знання. ― відповіла старенька, легенько доторкнувшись до його лоба, ― Тепер ти вилікуєш усіх… і займеш моє місце ― Великого Знахаря. ― з цими словами бабуся закрила очі і зітхнувши, розтанула.
― Оце так.. ― тільки і зміг вимовити парубок. Він раптом відчув, що знає усе, що потрібно робити щоб вилікувати людей. Йдучи додому, він зібрав в лісі усі необхідні трави і, прийшовши в місто, спочатку вилікувати усіх мешканців Тримбитії, а потім і усіх Ниртонців.
І, звичайно ж, він зайняв місце Великого Знахаря.
Хоча його брат і ображав оточуючих, Макс, незважаючи на це, допоміг йому стати кращим.
Так само, парубок виправив помилки лікарів і налагодив відносини з Матінкою Природою. Незабаром, він одружився і у нього з’явилися діти, які врятували від неминучої загибелі весь світ, але це вже інша історія.

1

Автор публікації

Офлайн 2 тижні

Lizuza

4
Коментарі: 0Публікації: 3Реєстрація: 19-08-2020