Я все тобі казала, що люблю,
А ти лиш опирався і не вірив.
Використовував стратегію свою –
Думками почуття все мірив.
Згорала довгі оберти годин
Я у вогні непізнаних цілунків.
Шукала я незвіданих вершин,
Обіймів чар і заборони трунків.
Я вже твоя, хоч ти так не хотів,
І ти вже мій, хоча тебе не маю.
Напевно, Долі це Господь велів,
Тому вона так вперто нас єднає.
Не ігноруй і не згуби цей дар,
Так рідко двом сказати всі зізнання.
Не загаси в серцях палючий жар,
Не зрадь в душі твого й мого кохання.
Забудь про сумніви свої і страх.
Чому так впевнена? я відповідь не маю
Мабуть, тому, що відчуваю любиш ти,
Мабуть тому, що сильно так кохаю.