Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Ти моє надприродне явище,
Так люблю і водночас боюся,
Що одного дня приземлюся
На тобою залишене згарище.
Ти моя дивовижна причина,
Прокидатися зранку і жити.
Так не можна, сильно любити,
Але ж ти надприродна людина.
Я ж тебе вже ніколи не відпущу
Із своєї душі світелка,
Твої очі моя надчудова веселка
Після сильного в лісі дощу.
Читай! Втамуй свою душевну спрагу.
-Ти,мабуть…азіатка (Скажи но,подруго)? -Ні.Зав’язав татко… Бантик дуже туго!..
Ніч. Замети і площа. Б’є на ратуші дзвін. Я рушаю на прощу У краї перемін. Бовваніють скульптури На краєчках дахів, Я складаю […]
“Сива зозуля” Та сива зозуля Що в лузі кувала І скільки ще жити Тих літ вона знала У гаю зеленім В […]
Яке ж це рідне слово – “Мама”! Воно з дитинства на вустах! Матуся зцілить словом рани, Любов’ю зніме біль і страх. […]
