Для голосування необхідно авторизуватись

Пісня про плоть

                                  «Плоть тлінна твоя є то тутешній Світ,

                                    і сьогоденний вечір, і пісочний ґрунт,

                                    і море Сиренське,

                                    і Каміння спотикання.»

                                                                          (Григорій Сковорода)

Плоть наша – це корабель Магеллана

Сколочений з дощок вчорашніх днів,

Бо кожен день стає вчорашнім –

Навіть ці скляні газовані дні

Наступного четвертого тисячоліття

Теж стали вчорашніми, як крем’яне лезо.

Буття ковтає тисячоліття –

А у вас в голові і не паморочиться,

Століття тануть шматочками цукру

У терпкій каві епохи людиномавп,

А вам і не солодко.

Бородатий жрець доби неоліту,

Що плоть свою замість якоря

Кидав у море людей-хліборобів

Бо таке вигадали –

Землю побачили жінкою,

Молять дощу у Неба-прабатька.

Плоть людська. Хто тягне її

Важкою ношею, що зветься «людина»,

Хто сміється з цього плаща потріпаного,

Позиченого-розпозиченого

Тимчасового та умовного.

А плоть – то тільки папірус

Чи то пергамент

На якій ми пишемо свої вірші…

1

Автор публікації

Офлайн 18 години

bratlibo

1 124
Коментарі: 46Публікації: 824Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій