Ти не мріяв про шлях героїв,
Не просився на шпальти ЗМІ.
Та не зміг не стати до зброї,
Бо зректися мене не зміг.
Ти ніколи не вмів брехати:
Знав, наскільки гидка брехня.
Хоч би мальвами коло хати
Не розквітло таке знання.
Бути щирим — до болю просто.
Бути мужнім — лише слова.
Це по-третє. Чи вже по-шосте?
Гра жорстока — і не нова.
Так, герої не помирають.
Вони йдуть. Без гучних прощань.
І на згадку нам залишають
Смак врятованих сподівань.
Ну а я, мов у фільмі тому,
Все шепочу: «Аби вцілів».
Аби тільки… живий… додому…
І нестерпно бракує слів.
© Людмила Іванець
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 13Реєстрація: 16-07-2018
Достижение получено 01.09.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
