так, мені знову нема що робити
так, з інтернету знов лізе дурня
телевізійні новини — про вбитих
кожного клятого божого дня
глеки побили сармати й трипільці
парламентар агітує корів
так, мені знову кортить до тубільців
маловідомих країн-островів
де ж моя правда без жодної вади?
де ж мої зорі в серпанках надій?
жевріє сонце, димлять барикади
гусне в судинах відлуння подій
злива, посуха, багатство уяви
ліга європи, останній квиток
так, я не маю нагальної справи
я вже сахаюся звичних пліток
знову дорожчають гасла та м’ясо
знову сміттям зацвітає струмок
так, мені час відпочити від часу
я вже цураюся власних думок
чаю — горнятко, жалю — на півнеба
бракне наснаги, повітря й доріг
ні, так не можна, не варто, не треба
знов репортажі — про тих, хто поліг
© Людмила Іванець
Автор публікації
