Для голосування необхідно авторизуватись

Щур, що дарує шматочки страждання

                           «Щур

                             У деревах темних.

                             Біль у скронях приглушена

                             Гірляндами хвилин…»

                                                      (Федеріко Гарсія Лорка)

Південними вечорами

Країни нетутешньої

Ні, не моєї – не зболеної,

Не цієї вітряної Ірландії,

А тої, де сонце гаряче,

А ночі нестерпно задушливі,

І не сьогодні – не цієї епохи

Байдужої та невизначеної,

А тої, коли літали залізні бджоли,

І писати вірші

Це було наче підписувати

Собі смертний вирок,

Шарудів серед гілок магнолій,

Серед листя мигдалю,

Що вже давно відцвів,

І наплодив свої горіхи отруйні,

Щур волохатий –

Домовик кам’яниць-фортець,

Господар цього дому-світу,

Той, що подарунки приносить:

Маленькі шматочки болю,

Кожній людині мислячій,

Кожному поету чи то художнику.

Збирали їх, на нитку нанизували,

Носили ці гірлянди й намиста,

Носили замість прикрас і годинників

Носили, доки життя ставало,

Доки писали, доки бачили,

Доки люди з кам’яними мізками,

Очима каламутними

І кров’ю ртутною

Не вганяли кожному

В серце металу шматок…

1

Автор публікації

Офлайн 13 години

bratlibo

946
Коментарі: 46Публікації: 648Реєстрація: 11-04-2020

Золоте перо

Достижение получено 31.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій