Для голосування необхідно авторизуватись

Жива

і настав новий рік, і тоді ти була жива,

бо з-під снігу стирчали барвінок та кропива,

і твоя голова

ще шукала якісь слова;

ти збиралася стати собою ще до Різдва,

відсуваючи строки щоразу на день чи два;

хтось казав: це хвороба — хронічна, бо вікова;

 

і у вирі подій ти стискала себе в кулак,

зішкрібаючи з нігтів війну, як китайський лак,

а очільник атак

знову гримав, і ти відтак

не могла розрізнити звитягу й біду на смак;

а у зошитах квітнув криваво-червоний мак,

і шматована хроніка падала в сміттєбак;

 

ворушилися смайли в мережах — мерщій лови! —

метушливі, численні, знецінені — ти диви! —

бракувало тих друзів, з ким щиро та не на «ви»;

 

недокручені вірші, як викидні мрій і втом,

застрягали під серцем, і, сині від гематом,

опускалися руки з мечем / олівцем / щитом;

 

і, віддавши надії та сумніви на торги,

ти знічев’я лічила свої та чужі борги —

 

і проходила повз спільні успіхи та дива;

і настав новий рік; і ти досі була жива…

 

© Людмила Іванець

Фото: Zaaavtra

2

Автор публікації

Офлайн 7 місяців

Людмила Іванець

32
Коментарі: 1Публікації: 13Реєстрація: 16-07-2018