Історичне

І злізали туристи зі спин мармурових леві′в.

І потомлені ґіди губили свої парасолі.

А один навіжений до лісу ватагу завів.

А якісь чумаки рідний хутір позбавили солі.

 

І не танув у березні сивий, як вічність, замет.

І хитали травневий розмай саморобні салюти.

І весна поставала найгіршою серед прикмет.

І не мали медсестри піґулок та щеплень від люті.

 

І сторіками множив оману байдужий офсет.

І шукали людину нові диваки Діогени.

І гарчали леви′, бо чомусь пам’ятали про все.

І точилася кров крізь потрощені вікна та гени.

 

© Людмила Іванець

2

Автор публікації

Офлайн 3 місяці

Людмила Іванець

32
Коментарі: 1Публікації: 13Реєстрація: 16-07-2018

Бронзове перо

Досягнення отримано 01.09.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: