Співаєм пісні… чи всі доспіваєм…
Життя пролітає, мов зоряний птах.
Чи завжди у ньому ми залишаєм
Слід гідний на довгих прожитих літах?..
Скільки було без причини сумували…
Боялись назустріч зробить перший крок
Спрагу кохання в собі тамували,
Хоч серце жадало любові ковток.
Сняться,стежки нам, які протоптали…
Ті очі, що поглядом ніжили в снах…
Батьки, що чекали і сумували…
мрії в незвіданих наших шляхах.
Дні, мов свічада небесні згасали…
Час мине,… засипле минуле пісок…
Щоб ми його марно всі не проспали –
Сплітаймо святе із життя в колосок.
Час, мов зоряний птах